Господь любить чесність і відкритість. Звідки це відомо? Тому що чесність є уособленням мудрості, як це представлено в Приповідках, зокрема в цьому вірші: „ Відкинь лукавство уст від себе, і губ неправду віддали від себе“ (Пр. 4:24).
Існують розмови нечесні. Це щось викривлене, спотворене. Ми можемо перерахувати деякі приклади таких розмов, в тому числі й відверту брехню і лицемірне життя. Але ніщо не є таким яскравим прикладом нечесності, і ніщо так не вразило церкву, як гріх пліток. Але що таке плітки?
Одна з причин, чому пліткам так важко дати чітке визначення, полягає в тому, що вони часто маскуються під щось звичне і навіть корисне. Напевно, ви не раз були свідком того, як чиїсь молитовні потреби передавалися із занадто докладними і навіть не зовсім пристойними деталями. Ви, можливо, чули, як хтось „виявляв турботу“ про когось з негативними натяками і такими, що очорняють репутацію „припущеннями“. Можливо, ви й самі говорили подібне. Я говорив.
Якщо говорити про саму суть пліток, то можна дати їй таке визначення: „коли ми говоримо за очі те, чого не сказали б в очі“. Таке визначення, принаймні, схоплює суть сказаного в Пр. 4:24: „Відкинь лукавство уст від себе, і губ неправду віддали від себе“.
Але як визначити, що ви слухаєте саме плітки або самі почали пліткувати? Є кілька мотивів, які спонукають нас пліткувати. Вони є індикаторами цього гріха і створюють його різновиди.
Неприязнь
Коли ми в розмові критикуємо і звинувачуємо когось третього, важливо проявляти особливу пильність. Слід запитати себе: чи дійсно ми керуємося інтересами цієї людини? Якщо ми дійсно підозрюємо когось у гріху, то кращим рішенням буде делікатно поговорити з тим, кого підозрюємо.
У Рим. 1:30 Павло фактично говорить про плітки як про рису характеру — „вони — обмовники, наклепники“. Тож плітки — не просто неналежні розмови; вони багато говорять про самих пліткарів. Плітки — завжди гріх, незалежно від того, де їх вимовляють — у храмі чи в черзі в магазині. Однак цей гріх особливо небезпечний у церковному контексті, оскільки служить на руку планам сатани руйнувати єдність духу і не дозволяє виконувати повеління Христа любити інших так, як Він полюбив нас.
Егоцентрична цікавість
Цей вид пліток є особливим в церковному житті, в тому числі в церковних соцмедіа і блогах. Ви можете помітити, що часто обговорення реальних гріхів, сумнівних звинувачень чи й явних вигадок — не має нічого спільного зі спробою допомогти тим, про кого йде мова. Такий вид пліток — очевидне „перемивання кісточок“. Але і не тільки. Подібні плітки стають свого роду розвагою, таким собі „ласим шматочком“, яким хочеться смакувати. Такі плітки інтригують або збуджують дух засудження, роблячи інших об’єктом нашої критики.
Якщо говорити відверто, деякі віруючі насолоджуються пікантними деталями чужих гріхів. Вони, таким чином, „розважаються“ за рахунок інших. Апостол Павло попереджав про подібні плітки свого юного учня, вказуючи на тих, „А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить“ (1 Тим. 5:13 ). Є тісний зв’язок між неробством і плітками. Це такий вид пліток — „від неробства“, коли ніхто навіть не надягає маску „праведного занепокоєння“, усіма рухає лише егоцентричним цікавість. Такі плітки містяться в бульварних журналах, але їх, на жаль, можна почути і в стінах багатьох церков.
Гордість або заздрість
Цим видом пліток, яким рухає неприязнь, має чітку мету: виставити себе від когось кращим, порівняти себе з кимось на свою користь. Саме цей вид пліток Павло має на увазі в 2 Кор. 12:20, де пов’язує цей гріх з заздрістю, гордістю: „Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя“.
Такий вид пліток зазвичай зустрічається тоді, коли чуємо щось добре про людину, яку недолюблює або якій не довіряємо. Уявіть, що хтось говорить вам про відмінну роботу, зроблену вашим колегою, якого ви вважаєте своїм конкурентом, — і ви відповідаєте: „Можливо. Але він завжди спізнюється на роботу. І я чув, що з попередньої роботи його звільнили“. Це плітка зі заздрості.
Всі ці види пліток можуть призвести до спалахів конфліктів; створювати атмосферу сварок і підозр.
Як уникати пліток і боротися з ними?
Ось кілька важливих кроків, які допоможуть протистояти цьому згубному гріху:
Не говоріть про інших того, чого не сказали б їм в очі.
Принцип простий: якщо питання дійсно важливе, щоб обговорювати його з іншими, тоді воно досить важливе, щоб обговорити його і з тим, про кого йде мова. Якщо ж воно не настільки важливе, тоді не потрібно про це говорити й з іншими.
Переводьте бесіду в інше русло за допомогою важливого питання „про мотиви“.
„Ви вже поговорили про це з цією людиною?“, — це чудовий спосіб припинити плітку в корені. „Не думаю, що Вам потрібно говорити про це зі мною, якщо Ви не готові обговорити це з ним“.
Викривайте за плітки і застосовуйте церковну дисципліну.
Якщо людина продовжує брехати, прямо вкажіть йому на гріх. Робіть це без злості і осуду (як іноді це буває у фундаменталістів), але з любов’ю. Беріть приклад з апостола Павла, який прямо засуджував гріх пліток. Якщо ж ваші викриття не дають ніякого результату, то цілком виправданим буде застосувати до такої людини церковну дисципліну, відповідно до біблійними вказівками щодо цього. Будьте чесними, відкритими і прямими з усіма, щоб не позбавляти своїх братів і сестер повноти Христової благодаті.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
